Ось путін ніс-ніс знайому ахінею про те, як на нього «напала» Україна і Захід, «геноцидила» Донбас, і російська армія все героїчно «асвабаждає».
А потім раптом видав нестандартну думку. Мовляв, «не битиме углиб України» на час… виборів.
Тобто, про «вибори під час воєнного стану» і без припинення вогню таки йшлося. У цьому контексті стають більш зрозумілими «накази» Зеленського парламенту «розробити законодавство».
Чого б це путін заговорив про такі сценарії?
Певне, тому, що бачить кілька вигод для себе:
– щоб військові у зоні бойових дій були зайняті і не голосували;
– щоб підтвердити свій наратив про нєлєгітімную власть і принизити Україну, а своїм сказати, що вони принуділі рєжім к смєнє нєлєгітімной власті;
– закласти бомбу під подальші події в Україні, бо сподіваються роздмухати конфлікти під час виборів, а після них — примусити нову владу підписати капітуляцію і спровокувати «громадянстку війну», бо вірять у прадвіженіє на зємлє;
– примусити в час війни спрямувати і без того обмежені ресурси на вибори;
– припинити «санкції від ЗСУ» і отримати час на ремонт власних потужностей…
Але без припинення вогню, гарантованого силою, яку боялась би росія — будь-які обіцянки хиткі і непевні.
Принаймні, одне стало ясно: попри хвацьку риторику про пабєди, путін уже заговорив про якісь виправдання щодо шляху до миру. Особливо після розуміння, що допомога Україні таки буде, принаймні від ЄС. Ще б нам свої проблеми вирішити…
Що робити Україні — ясно і незмінно.
Посилювати те, що підсилює армію; відкидати те, що послаблює.
Тоді і переговорні позиції будуть сильніші.
