До роковин повномасштабного вторгнення шукав якогось знакового факту. Бо людській психіці притаманна нетерплячість і бажання швидкого результату.
Швидко не буде – перефразуємо одного вітчизняного стендап-коміка.
У новинах же, натомість, дедалі більше — про дотлівання рашистського нафтового сектору. Про фактичну зміну сторін Індією, її дедалі активніші дії на витіснення росії зі звичних ринків. Дискусії в ЄС щодо 20 санкційного пакету, плани на «після Орбана»…
Все важливо, все складається у єдину мозаїку — але здебільшого рутинне. Звичайній людині нецікаве…
Але тут спила-таки гучна цифра.
Обсяг так званого «паралельного імпорту» до росії у січні 2026 року впав до історичного мінімуму — до близько $1 млрд.
Це майже вдвічі менше за середньомісячний показник 2025 року, який становив приблизно $1,9 млрд.
Це серйозне падіння, яке означає перехід кількості в якість. Ота сама рутина дрібних порізів, накопичуючись, раптово вириває з російської системи забезпечення війни цілий шмат.
За підсумками 2025 року через механізми паралельного імпорту до країни було завезено товарів на понад $23,1 млрд –це помітно і для росії. Людям, що пам’ятають совок, згадуються «чехословацькі чобітки», які викидали були в срср у часи передрозвального дефіциту.
Як і тоді, падіння майже вдвічі за один місяць свідчить про звуження можливостей обходу санкцій і зростання транзакційних ризиків для посередників.
Паралельний імпорт став ключовим механізмом підтримки російського ринку після виходу західних брендів, однак його скорочення означає менший доступ до технологічної продукції, комплектуючих і споживчих товарів.
З огляду на те, що значна частина «паралельних» поставок стосувалася машинобудування, електроніки та автокомпонентів, — подальше зниження обсягів посилює структурні обмеження для російської промисловості та збільшує залежність від обмеженого кола постачальників.
У поєднанні з глибокими атаками на російську промисловість, це підточує їхню здатність воювати широко, з розмахом.
росія уже впевнено йде на дно.
Два роки тому вони зливали у західну пресу плани у 2026 році закінчувати здобуття Лівобережжя і поновлювати облогу Києва.
Рік тому — завершувати оточення Запоріжжя і Дніпра.
Зараз щось говорять про «підхід до Запоріжжя на відстань гарматного пострілу».
Після повідомлень про успіхи ЗСУ на цих напрямках, очевидно, їм доведеться переглянути і ці «прогнози».
А тим часом їхній піратський танкер занурюється усе глибше, нагадуючи субмарину.
Нам — вистояти.
