Тимчасово окупована Росією Запорізька атомна електростанція вже понад тиждень залишається без зовнішнього електропостачання і змушена підтримувати критично важливі системи за допомогою аварійних дизель-генераторів. За даними Міжнародного агентства з атомної енергії, на самому майданчику ЗАЕС є запас дизельного пального приблизно на десять днів. МАГАТЕ намагається домовитися про локальне припинення вогню, щоб фахівці змогли відремонтувати пошкоджену лінію електропередачі та повернути станції надійне зовнішнє живлення.
ЗАЕС втратила зв’язок з останньою доступною лінією зовнішнього електропостачання 20 серпня. Йдеться про 330-кіловольтну лінію «Феросплавна-1». МАГАТЕ пов’язує її відключення з військовою активністю на північ від Дніпра. Відтоді електроенергію, необхідну для забезпечення основних функцій ядерної та фізичної безпеки станції, виробляють аварійні дизель-генератори.
Хоча всі шість енергоблоків найбільшої атомної електростанції Європи зараз зупинені й електроенергію в мережу не виробляють, це не означає, що станцію можна просто знеструмити. Електрика необхідна для роботи систем безпеки, контролю та охолодження реакторів і басейнів витримки відпрацьованого ядерного палива. Саме тому стабільне зовнішнє електропостачання залишається одним із ключових елементів безпечної роботи об’єкта навіть у зупиненому стані.
За інформацією, яку представники окупаційної адміністрації ЗАЕС передали МАГАТЕ 28 серпня, запасів дизельного пального безпосередньо на майданчику вистачає приблизно на десять днів. Агентство зазначає, що такий рівень відповідає мінімальній нормативній вимозі. Представники МАГАТЕ протягом тижня перевіряли рівень пального у більшості генераторів та оцінювали доступні резерви. За повідомленнями з посиланням на агентство, на майданчику розташовано близько 20 дизель-генераторів.
Водночас цифру «10 днів» не варто трактувати як прогноз неминучої ядерної аварії через десять діб. Це оцінка запасу пального, який був доступний на майданчику на момент повідомлення МАГАТЕ. Дизель може додатково постачатися, і такі переміщення вже відбувалися. Критичний сценарій виник би у разі одночасної відсутності зовнішнього живлення, неможливості поповнювати запаси пального та відмови резервних джерел електроенергії.
Саме на цьому наголосив генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Маріано Гроссі. За його словами, наявність дизельного пального має першорядне значення щоразу, коли атомна електростанція втрачає зовнішнє електропостачання. Нинішня ситуація, за оцінкою очільника агентства, вкотре демонструє необхідність надійного зовнішнього живлення та безпечних маршрутів постачання для забезпечення ядерної безпеки.
Ситуацію ускладнює стан резервів за межами самої атомної станції. Остання поставка дизельного пального до окремого зовнішнього паливного сховища, за інформацією МАГАТЕ, відбулася ще у березні. Чергове постачання планували на травень, однак його відклали через регулярну військову активність у районі. При цьому представники агентства не мають доступу до цього сховища з березня 2025 року — адміністрація окупованої станції пояснює обмеження міркуваннями безпеки.
Проте певні запаси на ЗАЕС усе ж надходять. МАГАТЕ повідомило, що 26 і 27 серпня його представники спостерігали за транспортуванням кількох десятків тонн дизельного пального з двох інших майданчиків поблизу станції безпосередньо на територію атомної електростанції. Це важлива деталь, оскільки вона означає, що заявлені десять днів не є автоматичним «зворотним відліком» до повного знеструмлення.
Головне завдання зараз — повернути ЗАЕС зовнішнє електропостачання. Для цього необхідно відремонтувати лінію «Феросплавна-1», однак проведенню робіт заважає військова активність у районі.
МАГАТЕ повідомило, що працює над організацією локального припинення вогню, яке дозволило б ремонтним бригадам безпечно дістатися до пошкодженої ділянки та провести необхідні роботи. Агентство вже використовувало подібний механізм для ремонту енергетичної інфраструктури навколо ЗАЕС.
Нинішня ситуація є особливо тривожною ще й тому, що проблеми із зовнішнім живленням ЗАЕС останнім часом різко почастішали. Ще 14 серпня МАГАТЕ повідомляло, що 8 серпня станція ненадовго втратила все зовнішнє електропостачання — це був уже третій подібний випадок лише за один тиждень. Гроссі тоді окремо наголошував на дедалі більшій крихкості системи електропостачання атомного об’єкта.
А вже 20 серпня сталася нова, значно триваліша втрата живлення. Цього разу підключення до зовнішньої мережі не вдалося відновити протягом кількох годин чи навіть доби — станція залишається на аварійних джерелах уже більше тижня.
Запорізька АЕС перебуває під контролем російських військ із березня 2022 року. Водночас на майданчику постійно працює місія МАГАТЕ, яка стежить за станом об’єкта та регулярно повідомляє про інциденти, здатні вплинути на ядерну безпеку.
Останні тижні принесли не лише проблеми з електропостачанням. У заяві від 20 серпня Гроссі повідомляв про серйозні ризики через військову активність навколо станції та про вибух безпілотника, внаслідок якого загинула одна людина та були поранені працівники. Агентство вкотре закликало сторони до максимальної стриманості поблизу ядерного об’єкта.
Саме сукупність цих факторів — бойові дії, пошкодження ліній електропередачі, тривала залежність від аварійних генераторів та складнощі з безпечним постачанням пального — робить нинішню ситуацію небезпечною. Проте станом на вечір 30 серпня немає повідомлень МАГАТЕ про радіаційну аварію на ЗАЕС або про те, що системи охолодження станції перестали працювати. Аварійні генератори забезпечують необхідне живлення.
Тому нинішню ситуацію правильніше називати не ядерною аварією, а серйозним погіршенням запасу міцності систем безпеки. Атомна станція такого масштабу не повинна тижнями залежати від резервного джерела живлення, особливо в зоні активних бойових дій.
МАГАТЕ тепер намагається розв’язати проблему через уже випробуваний механізм — тимчасову домовленість про припинення бойових дій навколо місця ремонту. Якщо її вдасться досягти, ремонт лінії «Феросплавна-1» має повернути ЗАЕС зовнішнє електропостачання. Якщо ж роботи знову буде відкладено, безпека найбільшої атомної електростанції Європи й надалі залежатиме від генераторів, запасів дизельного пального та можливості доставляти його на окупований об’єкт.
