Питання демобілізації українських військовослужбовців залишається одним із найчутливіших під час повномасштабної війни. У Генеральному штабі Збройних сил України визнають, що запит суспільства на зрозумілі правила звільнення військових зі служби є цілком обґрунтованим, однак підкреслюють: у нинішніх умовах війни будь-які рішення щодо масової демобілізації безпосередньо залежать від можливостей поповнення армії новими бійцями та збереження боєздатності підрозділів на фронті.
Про це заявив начальник Генерального штабу ЗСУ Andrii Hnatov в інтерв’ю LIGA.net, коментуючи очікування щодо можливих строків і механізмів звільнення військових, які тривалий час перебувають на службі з початку повномасштабного вторгнення Росії.
За словами очільника Генштабу, ситуація з демобілізацією є значно складнішою, ніж часто сприймається в суспільстві, адже вона напряму пов’язана з рівнем укомплектованості Сил оборони. Українська армія веде активні бойові дії на великій лінії фронту, і будь-яке скорочення особового складу без відповідної заміни може створити ризики для обороноздатності держави.
Гнатов наголосив, що питання поступового звільнення військових зі служби не зняте з порядку денного. У Генштабі та на рівні держави розглядають різні варіанти, які могли б дозволити в майбутньому вирішити проблему для окремих категорій військовослужбовців. Насамперед ідеться про тих, хто безперервно виконує бойові завдання з перших місяців вторгнення або має значну вислугу років у війську.
Водночас він підкреслив, що будь-які конкретні рішення щодо масової демобілізації наразі неможливі через недостатні темпи мобілізації та потребу постійного поповнення бойових підрозділів. Саме баланс між призовом нових військових і потенційним звільненням чинних бійців визначає реальні можливості для змін у цій сфері.
«Про демобілізацію зараз не варто говорити детально, щоб не вводити людей в оману й не створювати хибних очікувань», — зазначив начальник Генерального штабу, фактично давши зрозуміти, що жодних швидких рішень у цьому напрямку поки не передбачається.
У Генштабі наголошують, що процеси мобілізації та демобілізації є взаємопов’язаними і не можуть розглядатися окремо. Чим вищими є темпи поповнення війська, тим більше можливостей з’являється для ротації особового складу та поступового звільнення тих військових, які вже відслужили тривалий час або мають право на завершення служби.
За словами Гнатова, саме стабільне поповнення армії новими людьми є ключовою умовою для будь-яких змін у системі демобілізації. Якщо держава зможе забезпечити достатній рівень набору та підготовки військовослужбовців, тоді з’явиться можливість розглядати більш системні рішення щодо ротації та відпочинку для тих, хто перебуває на фронті з перших днів війни.
Проблема демобілізації в Україні набула особливої актуальності через тривалі терміни служби багатьох військових, які з 2022 року безперервно беруть участь у бойових діях. Це створює значне фізичне та психологічне навантаження, а також впливає на моральний стан як самих військових, так і їхніх родин, які очікують на повернення близьких додому.
Разом із тим у військовому командуванні наголошують, що рішення у цій сфері не можуть ухвалюватися виключно під впливом суспільного запиту, адже головним пріоритетом залишається утримання лінії фронту та захист держави від російської агресії.
Паралельно з обговоренням демобілізації в Україні триває робота над реформуванням системи мобілізації. Уряд і військове командування розглядають можливість запровадження більш гнучких умов служби, зокрема через оновлення контрактної системи, підвищення грошового забезпечення та запровадження чіткіших правил проходження військової служби.
Окремо обговорюється і питання соціального захисту військових та їхніх родин, а також розширення програм підтримки після повернення зі служби. Усе це має стати частиною ширшої реформи, спрямованої на стабілізацію кадрового забезпечення Сил оборони.
Раніше командувач Національної гвардії України Oleksandr Pivnenko заявляв, що навіть після завершення війни процес повернення військових до цивільного життя не буде швидким. За його словами, армії знадобиться перехідний період, який може тривати близько року, для поступової реорганізації та стабілізації всіх процесів.
Такі оцінки підтверджують, що питання демобілізації та ротації військових є довгостроковим викликом, який не обмежується лише періодом активних бойових дій, а потребує системного підходу навіть у післявоєнний час.
На цьому тлі у Генеральному штабі підкреслюють, що ключовим фактором залишається здатність держави підтримувати достатню чисельність Сил оборони. Саме від цього залежатимуть як темпи можливого звільнення військових, так і загальна стійкість української армії у війні проти Росії.
Таким чином, у Генштабі фактично дали зрозуміти: демобілізація можлива лише як частина комплексного процесу, який напряму пов’язаний із мобілізаційними ресурсами держави та ситуацією на фронті, а не як окреме або швидке рішення.
